Genius Loci de Paris: un moyen d’y initier des étudiants
DOI:
https://doi.org/10.32589/1817-8510.2020.2.203591Ключові слова:
Genius Loci, Paris, support authentique, publicité.Анотація
L’article est consacré à l’analyse de la publicité intégrée en tant que support authentique dans l’enseignement des langues étrangères. L’emploi de ce matériel conduit à la reconstitution du phénomène complexe tel Genius Loci de Paris. L’idée du scientifique russe connu né en Ukraine Nikolaï Antsiferov permet de créer une représentation complète et foisonnante de la ville dans tous les aspects de son existance − historique, culturel, artistique, économique, sociologique etc. Le concept de Genius Loci s’avère fructueux pour la méthodologie des langues étrangères car il permet de comprendre, discerner, prendre en considération, décrire et représenter une multitude d’éléments constitutifs de Paris dans le contexte éducatif. L’analyse du grand corpus de publicités de presse a contribué à l’établissement des catégories d’éléments constituant Genius Loci parisien reflété par la publicité. Premièrement, ce sont de hauts lieux immédiatement associés à la ville (la Tour Eiffel, la place de la Concorde, le Palais Royal, le pont Alexandre III etc). Comparés à ceux-là, les autres éléments ne sont pas des «pièces rares» mais leur rôle n’en est pas moins important car ils contribuent à la création de l’ambiance de la ville (architecture haussmannienne, mobilier urbain, plantes, certains traits du mode de vie bien établi, état éthno- et socioculturel de la population etc). Relativement rares sont des toponymes. On envisage l’exploitation des documents en fonction de leur spécificité. Quand l’attention se concentre sur les hauts lieux de Paris on recourt aux exercices visant à l’assimilation du vocabulaire et au développement de toutes les compétences langagières. Les éléments constitutifs du Genius Loci parisien moins imposants et plus discrets se prêtent bien à l’effet «imprégnation et sensibilisation». La méthode préconisée pour le travail avec les toponymes est une méthode-découverte, inductive. Les étudiants ne reçoivent pas l’information passivement mais procèdent par découverte. Confrontés à un point, ils doivent déduire sa signification/son origine avec l’aide du professeur en partant des circonstances.
Посилання
Каретников, Н. (1990). Темы с вариациями. Москва: Союз кинематографистов СССР. Всесоюзное творческо-производственное объединение «Киноцентр».
Мельник, П. (2013). Рекламні тексти як навчальний матеріал для формування соціокультурної компетенції старшокласників. Іноземні мови в сучасній школі, 2, 13-23; 3, 40.
Bisson, J., & Lenartowicz, E. (2017). Sur les traces des grands romans. Lire, 453, 34-37.
Damaskou, E. (2013). Elaborer son propre matériel didactique. Le Français dans le monde, 389, 36-37.
D’Estienne d’Orves, N. (2017). Paris, ville muse. Lire, 453, 38-39.
Guitart, D.C. (2008). «Bastille», Paris je t’aime!. Le Français dans le monde, 356, 72-73.
Lemeunier-Quéré, M. (2004). Créer du matériel didactique. Le Français dans le monde, 331, 29-30.
Mauri, P. (2008). Tour Eiffel ... Je t’aime. Le Français dans le monde, 360, 91.
Mauri, P. (2009). Paris, faubourg Saint-Denis. Le Français dans le monde, 361, 81.
Melnik, E. (2007). «Loin du 16e», Paris je t’aime!. Le Français dans le monde, 352, 94.
Morant, J. (2004). Paris, ville lumière... balade virtuelle. Le Français dans le monde, 333, 81.
Pécheur, J. (2012). «Paris sera toujours Paris» en chansons et en images. Le Français dans le monde, 382, 54-55.
Ploquin, F. (2003). Escaliers, marche par marche. Le Français dans le monde, 324, 77.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Pavel Melnyk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Цей журнал є виданням із відкритим доступом. Усі публікації знаходяться у вільному доступі для користувача та або його установи. Згідно із Будапештською ініціативою відкритого доступу (BOAI) користувачі можуть безкоштовно читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати та посилатися на повні тексти статей цього журналу, не запитуючи дозволу видавця або автора. Посилання на авторів і видання при копіюванні та цитуванні матеріалів журналу обов'язкове.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії) за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
