Про журнал

Галузь та проблематика

Науково-методичний журнал "Іноземні мови" є фаховим виданням у галузі педагогічних наук.

Головним завданням журналу є публікація результатів оригінальних теоретичних і прикладних наукових досліджень з актуальних проблем методики навчання іноземних мов і культур з метою поширення сучасної наукової думки та новітніх досягнень у галузі педагогічних наук.

Редколегія приймає до друку не опубліковані раніше рукописи (статті, огляди, рецензії, відгуки, методичні розробки тощо), які проходять перевірку на плагіат і двостороннє «сліпе» рецензування.

Проблематика журналу: 

1. Методика реалізації міжкультурної іншомовної освіти у різних типах освітніх закладів.

2. Особливості навчання іноземних мов і культур у закладах дошкільної освіти.

3. Особливості навчання іноземних мов і культур у закладах загальної середньої освіти.

4. Особливості навчання іноземних мов і культур у закладах вищої освіти.

5. Професійно-методична підготовка майбутніх учителів та викладачів іноземних мов і культур.

6. Методика навчання перекладу.

7. Сучасні засоби і технології навчання іноземних мов і культур у різних типах освітніх закладів.

8. Історія методики навчання іноземних мов і культур.

9. Психолого-педагогічні засади навчання іноземних мов і культур.

Процес рецензування

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Редакційна колегія науково-методичного журналу "Іноземні мови" (ISSN (print) 1817-8510; ISSN (online) 2616-776X) дотримується вимог до рукописів відповідно до наукових напрямів журналу, зазначених у Свідоцтві про реєстрацію (КВ № 7259 від 05.05.2003 р.).

Журнал є рецензованим виданням, яке підтримує політику відкритого доступу до наукових публікацій. Редколегія журналу здійснює внутрішнє та зовнішнє рецензування рукописів, наданих для публікацій. У разі негативної рецензії рукопис може бути повернено автору на доопрацювання або відхилено з таких причин: відсутність актуальності, низький науково-методичний рівень, недостатня практична цінність методичних розробок.

Редакція здійснює наукове і літературне редагування статті та погоджує відредагований варіант з автором. У рамках редакційної політики науково-методичний журнал «Іноземні мови» послідовно дотримується міжнародних видавничих стандартів, затверджених Комітетом з публікаційної політики (The Committee on Publication Ethics (COPE)). Усі матеріали авторів відразу після надходження до редакції проходять обов'язкову процедуру перевірки на плагіат із використанням інструментів сервісу Unicheck.

Етичні норми для публікацій у науково-методичному журналі «Іноземні мови»

Редколегія науково-методичного журналу «Іноземні мови» наводить нижче вимоги щодо дотримання етики наукових публікацій, якими повинні керуватися особи, котрі подають до опублікування результати своїх наукових досліджень відповідно до наукових напрямів видання.

При розробці положень щодо редакційної політики науково-методичного журналу «Іноземні мови редакційна колегія керувалася рекомендаціями Комітету з публікаційної етики (COPE) і рекомендаціями Elsevier PERK, а також досвідом роботи зарубіжних та українських професійних співтовариств, наукових організацій і редакцій фахових наукових видань.

Етичні зобов’язання редакційної колегії журналу "Іноземні мови"

1. Редакційна колегія відповідає за всі матеріали, що публікуються у журналі. Всі матеріали, подані до друку (статті, огляди, рецензії, методичні розробки тощо), проходять ретельний відбір, двостороннє «сліпе» рецензування (рецензент і автор не знають прізвищ один одного) та перевірку на плагіат. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. У такому разі автор зобов’язаний доопрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів та/або редколегії.
2. Редакційна колегія повинна без упередження розглядати всі рукописи, надіслані до редакції, якісно оцінювати їх, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також місце роботи або навчання автора (авторів). Редколегія повинна ухвалювати справедливі та неупереджені рішення щодо наукової якості рукописів, незалежні від комерційних чи інших інтересів, і забезпечити об’єктивний процес рецензування.
3. Редколегія може відхилити рукопис без рецензування, якщо вважає, що матеріали не відповідають профілю видання.
4. Редакційна колегія журналу заявляє про неприпустимість фальсифікацій, плагіату і самоплагіату, направлення автором матеріалів однакового змісту більше, ніж в один журнал, багатократне копіювання подібної інформації у різних статтях, помилкове приписування авторства і введення громадськості в оману щодо особистого внеску автора в публікацію.
5. Редколегія має право вилучати навіть опубліковані матеріали за умов з’ясування порушення чиїхось прав або загальноприйнятих норм наукової етики (якщо таке буде юридично доведено). Про факт вилучення матеріалів редакція повідомляє автора, який їх подав, та організацію, де було виконане дослідження.
6. Головний редактор, заступник головного редактора і члени редакційної колегії не повинні розкривати іншим особам будь-яку інформацію, пов’язану зі змістом рукопису, що перебуває на розгляді, окрім тих осіб, які беруть участь у його науковій оцінці. Після позитивного рішення головного редактора стаття публікується у журналі.
7. Члени редакційної колегії, автори та рецензенти повинні повідомляти головного редактора про свої інтереси, які можуть вплинути на об’єктивність редагування і рецензування матеріалів. Такими можуть бути фінансові, персональні, політичні, релігійні інтереси, а також інтереси інтелектуального плану. Процедура рецензування повинна бути об’єктивною. Редактори і рецензенти повинні поважати інтелектуальну власність авторів.
8. Якщо редакторові надані переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої у журналі, є помилковими, він повинен сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправити її. Це повідомлення може бути написане особою, яка виявила цю помилку, або незалежним автором.
9. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
10. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця та організації.

Етичні зобов’язання рецензентів

1. Рецензування рукописів має двосторонній «сліпий» характер.
2. Рецензування рукописів є одним з етапів процесу публікації і водночас реалізацією наукового методу як дослідницької процедури; кожен науковець зобов’язаний виконувати процедуру рецензування наукових праць.
3. Матеріали, що подаються до друку, мають бути прорецензовані науковим керівником автора(-ів), науковою установою, де була виконана робота, одним із членів редколегії журналу, а також двома незалежними експертами.
4. Рецензенти повинні об’єктивно оцінити якість рукопису, експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також з’ясувати, наскільки вона відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи, що містяться в рукописі, якщо на це немає згоди автора.
5. Усі члени редколегії, включаючи головного редактора і його заступника, є рецензентами.
6. Рецензенти повинні поводитися з рукописом, надісланим на рецензію, як із конфіденційним документом.
7. Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори та автори могли зрозуміти, на чому базуються їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був уже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.
8. Рецензенти повинні відзначати будь-які випадки недостатнього цитування авторами праць інших дослідників, що мають безпосереднє відношення до рецензованої роботи.
9. Рецензенти повинні звернути увагу головного редактора на суттєву схожість між поданим рукописом і будь-якою опублікованою статтею або рукописом, одночасно надісланим до іншого журналу.
10. Рецензенти повинні своєчасно надати один спільний відгук зі своїми підписами рецензента, видавця та організації.

Етичні зобов’язання авторів

1. Дослідження, що публікуються у науково-методичному журналі "Іноземні мови", повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм наукових публікацій. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підроблення отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть особисту відповідальність за їх зміст і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів у науково-методичному журналі "Іноземні мови". Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, котрі відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у журналі.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до встановлених редколегією вимог.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їхні думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця та організації.

Процедура рецензування

1. Редакція реєструє статтю за умови, якщо вона відповідає встановленим вимогам.

2. Зареєстрована стаття підлягає обов’язковому рецензуванню.

3. Головний редактор визначає наукову цінність роботи та призначає двох рецензентів – незалежних фахівців, які мають найбільш близьку до тематики роботи наукову спеціалізацію.

4. Термін рецензування – чотири тижні. В залежності від ситуації і за проханням рецензента термін рецензування може бути продовжений.

5. З метою максимально повного та об’єктивного відгуку на рукопис редакція забезпечує рецензента відповідним керівництвом.

6. Рецензент робить один із наступних висновків:

- статтю рекомендувати до публікації в авторському варіанті;

- статтю рекомендувати публікувати після доопрацювання і врахування зазначених недоліків;

- рекомендувати передати статтю на додаткову рецензію іншому фахівцеві;

- відхилити публікацію роботи.

7. Головний редактор розглядає пропозиції рецензентів і приймає відповідне рішення: відправити статтю до друку або повернути авторові з пропозицією врахувати рекомендації рецензента і доопрацювати її. Отриману перероблену автором роботу повторно рецензують.

8. Редакція здійснює політику двостороннього «сліпого» рецензування: автору невідомо, хто оцінює його роботу, а рецензент не знає, кого він рецензує. Листування між рецензентом і автором здійснюється через редакцію. Рецензент, оцінюючи статтю, може з власної ініціативи залучити певних фахівців для надання обґрунтованої відповіді стосовно публікації.

9. Для головного редактора висновок рецензента не є остаточним. Якщо думки рецензентів не співпадають, головний редактор відправляє роботу на додаткове рецензування третьому рецензенту.

10. Якщо автор не згоден із рецензією, він може надіслати до редакції мотивовану відповідь, після чого редакційна колегія ухвалює рішення щодо доцільності направлення на повторне рецензування іншому складу рецензентів. У конфліктних або нестандартних ситуаціях головний редактор самостійно приймає відповідне рішення.

11. У разі позитивної рецензії стаття проходить наступні етапи: стилістичне та орфографічне редагування, технічне редагування, макетне оформлення для передачі у видавництво.

Виправлення, корективи, відкликання, скарги

Авторські виправлення є засобом коригування гранки статті, наприклад, виправлення помилок, які не змінюють основних результатів або висновків зверстаної статті. Авторські виправлення включають виправлення типографічних помилок та суттєвих змін у змісті статті. Нові результати, зміни назви та авторства не дозволяються без затвердження головного редактора. Перевірена гранка статті може бути відправлена автору вдруге лише у випадку численних помилок та виправлень. Автор не може вносити виправлення до статті після її публікації на сайті журналу.

Статті можуть бути вилучені, відкликані, видалені або замінені після публікації, якщо вони містять суттєві помилки, котрі не можуть бути виправлені шляхом опублікування помилки чи виправлення, або у разі виникнення етичних порушень, які з’являються після публікації. У випадках відкликання статті ми дотримуємося Рекомендацій Комітету з публікаційної етики (СОРЕ) щодо відкликання статті.

Автори мають право подавати скарги до видавця, головного редактора, рецензентів та інших членів редколегії журналу, якщо вони знають про редакційне правопорушення, порушення авторських прав, публікацію без згоди чи інший вид порушення.

Періодичність публікації

Рукописи, які подаються до журналу, публікуються відповідно до їх опрацювання редакцією. Готові до друку рукописи додаються до сторінки змісту поточного випуску. Журнал видається 4 рази на рік.

Політика відкритого доступу

Цей журнал є виданням із відкритим доступом. Усі публікації знаходяться у вільному доступі для користувача та або його установи. Згідно із Будапештською ініціативою відкритого доступу (BOAI) користувачі можуть безкоштовно читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати та посилатися на повні тексти статей цього журналу, не запитуючи дозволу видавця або автора.

Вартість публікації

Усі публікації в журналі "Іноземні мови" є безкоштовними.

Історія журналу

Науково-методичний журнал "Іноземні мови" (ISSN 1817-8510) видається з 1995 р. Засновники: Київський державний лінгвістичний університет, з серпня 2001 р. - Київський національний лінгвістичний університет і видавництво "ЛЕНВІТ" (до 12.05.2015 р.), з 12.05.2015 р. - Київський національний лінгвістичний університет.

До січня 2018 р. головним редактором журналу була доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання іноземних мов й інформаційно-комунікаційних технологій Київського національного лінгвістичного університету Ніколаєва Софія Юріівна.