Особливості англомовного релігійного дискурсу для формування компетентності в читанні майбутніх богословів

Анотація

Нині спостерігається інтерес до функціонування мови на таких рівнях, що раніше не розглядалися з певних соціально-історичних причин. Релігія як соціальне явище відрізняється від інших сфер комунікації тим, що вона охоплює сукупність типів поведінки людини, що спрямовані до сфери священного, таємного. В умовах сучасних реалій богослов виконує нові професійні завдання, що ще недавно не входили у коло його компе тентностей, інтерпретує соціокультурні феномени, розширює систему орієнтирів професійної діяльності. Для успішної реалізації вимог, які висуваються суспільством до сучасних богословів у їх професійній діяльності, необхідною складовою має бути володіння іноземною мовою. Читання іноземною мовою є комунікативним умінням та засобом спілкування богослова. Визначено поняття «дискурс» і виокремлено чотири групи ознак дискурсу. Окреслено підходи до визначення поняття «релігійний дискурс». Описано модель інституційного дискурсу та його компоненти. Наведено характеристику релігійного дискурсу. Визначено, що віра є ключовим поняттям релігійного дискурсу. Виділено форми реа лі зації релігій ного дискурсу (спілкування в храмі, спілкування в малих групах та безпосереднє інтимне спілкування з Богом), його стратегії (одержання підтримки, очищення душі, заклик навернутися до віри, зміцнення віри, усвідом лення належності до конфесії). Описано систему мовних засобів, котра включає в себе такі лексичні одиниці, як нейтральна, загальнокнижна та церковно-релігійна лексики, а також лексика з газетно-публіцистичним функціонально-стильовим забарвленням. До лексичних засобів релігійного дискурсу належить емоційно-оцінна та архаїчно-піднесена лексики. Зроблено висновок, що граматичними особливостями релігійного дискурсу є книжний характер мовлення, архаїчне стилістичне забарвлення мови та створення експресивного ефекту.