Три головних парадигми у викладанні іноземних мов у ХХІ сторіччі: пролегомени до створення єдиного підходу до їх навчання
DOI:
https://doi.org/10.32589/1817-8510.2019.2.169307Ключові слова:
парадигма, підхід, комунікативний підхід до викладання іноземних мов, культуро-спрямований підхід, принципово-прагматичний підхід, конструктивізм у навчанні мов.Анотація
Стаття обговорює три основні сучасні підходи до навчання іноземних мов: комунікативний, культуро-спрямований та принципово-прагматичний, які розглядаються як головні парадигми викладання цих мов у ХХІ сторіччі. Демонструється, що ці три підходи – не єдині існуючі в теперішній час, але всі інші не є провідними і не впливають у такій же мірі на розвиток методики як теорії і практики викладання мов. У статті аналізуються як схожість, так і різниця названих трьох підходів і доводиться, що різниця не є настільки великою, щоб зробити підходи такими, які б протирічили один одному. Робиться висновок про те, що на основі трьох окремих проаналізованих підходів можливо створити один єдиний підхід, у якому поєдналися б переваги усіх трьох сучасних парадигм викладання іноземних мов. Таке можливе об’єднання парадигм вбачається у використанні конструктивізму як найсучаснішої модифікації комунікативного підходу, оскільки конструктивістська методика в найбільшій мірі відповідає усім принципам, що лежать в основі трьох провідних підходів/парадигм, які були проаналізовані у статті, і дозволяє найбільш гармонійно об’єднати їх у єдине ціле. Проте для досягнення такого гармонійного об’єднання і високої ефективності нової конструктивістської методики вона повинна відрізнятися чотирма основними характеристиками: 1) базуватися на експерієнційно-інтерактивних видах навчальної діяльності, що забезпечують оволодіння мовою та спілкуванням нею через досвід практичної екстралінгвістичної діяльності, яка реалізується через комунікацію виучуваною мовою у взаємодії тих, хто навчаються; 2) базуватися на навчанні через позамовний предметний зміст, що лежить в основі комунікації виучуваною мовою тих, хто навчаються; 3) базуватися на комбінованому навчанні, що поєднує у єдине ціле традиційну роботу в класі/аудиторії з навчальною діяльністю в Інтернеті; 4) базуватися на міжкультурному навчанні мови, тобто на наявності яскраво вираженої культурної складової в навчальному процесі. Усі ці положення склали пролегомени до створення інноваційної об’єднаної парадигми викладання іноземних мов, яка зможе забезпечити їх більш ефективне навчання у наступні десятиріччя.
Посилання
Парадигма (2019). Взято з: https://ru.wikipedia.org/wiki/Парадигма.
Пассов, Е. И. (1985). Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. Москва: Просвещение.
Скалкин, В.Л. (1981). Основы обучения устной иноязычной речи. Москва: Русский язык.
Тарнопольський, О. Б., & Скляренко, Н. К. (2003). Lifestyle communicative behavioral patterns in the USA. Київ: ІНКОС.
Тарнопольський, О.Б., & Кабанова, М.Р. (2019). Методика викладання іноземних мов та їх аспектів у вищій школі. Дніпро: Університет ім. Альфреда Нобеля.
Asher, J. J. (1988). Learning another language through actions: the complete teacher’s guidebook. Los Gatos, CA: Sky Oaks Productions, Inc.
Burkert, A., Mumford, S., & Lackman, K. (2010). Symposium on grammar teaching in the post-communicative era. IATEFL 2009 Cardiff Conference Selections, 98-100.
Byram, M. (1997). Teaching and assessing intercultural communicative competence. Clevedon: Multilingual Matters.
Damen, L. (1987). Culture learning: The fifth dimension in the language classroom. Reading (MA): Addison Wesley.
Ellis, R. (1984). Classroom second language development. Oxford: Pergamon Press.
Fotos, S. S. (1994). Integrating grammar instruction and communicative language use through grammar consciousness-raising tasks. TESOL Quarterly, 28, 2, 323-351.
Krashen, S. D. (1981). Principles and practice in second language acquisition. London: Prentice-Hall International (UK) Ltd.
Kumaravadivelu. B. (2003). Beyond methods: Macrostrategies for language teaching. New Haven and London: Yale University Press.
Lado, R. (1964). Language teaching. A scientific approach. New York: McGraw Hill.
Lewis, M. (1996). The Lexical Approach. The state of ELT and a way forward. Hove: Language Teaching Publication.
Rivenc, P. (1991). La problématique SGAV (Structuro-globale audio-visuelle) aujourd’hui. Revue de phonétique appliquée, 99, 100-101, 121-132.
Richards, J. C., & Rogers, T. C. (1986). Approaches and methods in language teaching: A description and analysis. Cambridge: Cambridge University Press.
Tarnopolsky, O. (2001). Teaching etiquette communicative behavioral patterns to students of English as a foreign language. Atlantis, XXIII, 2, 105-117.
Tarnopolsky, O. (2012). Constructivist blended learning approach to teaching English for Specific Purposes. London: Versita.
Tarnopolsky, O. (2018). Principled pragmatism, or well-grounded eclecticism: A new paradigm in teaching English as a foreign language at Ukrainian tertiary schools? Advanced Education, 10, 5-11. https://doi.org/10.20535/2410-8286.133270
Widdowson, H. G. (1978). Teaching language as communication. Oxford: Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 О. Б. Тарнопольський
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Цей журнал є виданням із відкритим доступом. Усі публікації знаходяться у вільному доступі для користувача та або його установи. Згідно із Будапештською ініціативою відкритого доступу (BOAI) користувачі можуть безкоштовно читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати та посилатися на повні тексти статей цього журналу, не запитуючи дозволу видавця або автора. Посилання на авторів і видання при копіюванні та цитуванні матеріалів журналу обов'язкове.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії) за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
